Історія справи

Постанова ВГСУ від 11.04.2017 року у справі №910/4752/16
Постанова ВГСУ від 18.08.2016 року у справі №910/4752/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Справа № 910/4752/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І.за участю представників: позивачане з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно)відповідача від ДВСЛевченко Д.Ю. - дов. від 18.01.17 не з"явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно)

розглянувши матеріали касаційної скаргиДержавного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на постанову за скаргами на дії та бездіяльністьвід 31.01.2017 Київського апеляційного господарського суду Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" Державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві у справі№ 910/4752/16 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інлайн" до Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

простягнення 5 548 912,72 грн. В С Т А Н О В И В :

У березні 2016 року ТОВ "Інлайн" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" 394489,28 грн. - 3% річних і 5154423,47 грн. інфляційних втрат на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Позивач в обґрунтування позову посилався на те, що судовим рішенням у справі №910/17172/14 було стягнуто з відповідача 8694962,96 грн. заборгованості за договором підряду №304/03-11 від 25.11.2011 р., а також 299076,16 грн. пені, 241963,69 грн. - 3% річних, 1216951,15 грн. інфляційних втрат, проте вказане рішення боржником не було виконано.

Отже, позивач вважав підставним нарахування і стягнення з відповідача спірних сум інфляційних втрат і 3% річних до повного виконання грошового зобов'язання.

У відзиві на позов відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що борг сплатив у добровільному порядку, а тому зобов'язання відповідача перед позивачем є припиненими у відповідності до статті 202 Господарського кодексу України, статей 598, 599 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.04.2016 р. (суддя Ярмак О.М.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 5154423,47 грн. інфляційних втрат, 394489,28 грн. - 3% річних.

Мотивуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив з факту прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання та дійшов висновку про обґрунтованість нарахування і стягнення з нього спірних сум інфляційних втрат і 3% річних за весь період часу упродовж якого не виконувалося грошове зобов'язання.

На виконання вказаного рішення господарським судом міста Києва 12.05.2016 р. було видано відповідний наказ.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві ВП №51113974 від 16.05.2016 р. було відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва від 12.05.2016 р. у цій справі та, окрім іншого, вказано про необхідність самостійного виконання боржником рішення суду у строк до семи днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

23.05.2016 р. ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося із заявою про відкладення провадження виконавчих дій на десять днів у зв'язку з несвоєчасним отриманням документів виконавчого провадження та вказувало на те, що 16.05.2016 р. він подав апеляційну скаргу на судове рішення у даній справі.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві ВП №51113974 від 24.05.2016 р. стягнуто з боржника - ДП "НЕК "Укренерго" 563214,64 грн. виконавчого збору.

За апеляційною скаргою ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" Київський апеляційний господарський суд (судді: Ропій Л.М., Рябуха В.І., Сітайло Л.Г.), переглянувши рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 29.06.2016 р. залишив його без змін з тих же підстав, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2016 р. постанова Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 р. була залишена без змін з тих же підстав, а касаційна скарга ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" - без задоволення.

ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" 27.05.2016 р. звернулось до господарського суду міста Києва зі скаргою на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, в якій просило визнати неправомірними дії державного виконавця у виконавчому провадженні №51113974, зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві повернути кошти ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" зайво стягнуті в межах виконавчого провадження №51113974 у сумі 13739170,99 грн. та 1126 доларів США, а також скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 24.05.2016 р. та зобов'язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві винести постанову відкладення провадження виконавчих дій у виконавчому провадженні №51113974.

В обґрунтування скарги заявник зазначав, що постанову про відкриття виконавчого провадження від 16.05.2016 р. надіслано йому 18.05.2016 р., а фактично отримано боржником лише 23.05.2016 р., що, в свою чергу, позбавило останнього можливості реалізації права самостійно виконати рішення у встановлений строк.

Крім того, заявник зазначав, що звертався до державного виконавця із заявою про відкладення провадження виконавчих дій та вказував на те, що державним виконавцем були списані з рахунків боржника грошові кошти, які значно перевищують суму боргу.

31.05.2016 р. до господарського суду міста Києва від ДП Національна енергетична компанія "Укренерго" надійшла ще одна скарга на дії та бездіяльність державного виконавця, в якій відповідач просив визнати неправомірними дії державного виконавця у виконавчому провадженні №51113974, зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві повернути кошти ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго", що були стягнуті в межах виконавчого провадження №51113974 у сумі 12391590,86 грн. та 1125 доларів США, зобов'язати повернути виконавчий документ (наказ господарського суду м. Києва від 12.05.2016 р.) до господарського суду м. Києва, скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 24.05.2016 р. та постанову по стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 26.05.2016 р.

Доводи вказаної скарги були аналогічні доводам заявника, викладеними ним у скарзі від 26.05.2016 р.

У додаткових поясненнях до скарги від 15.11.2016 р. відповідач просив визнати неправомірними дії державного виконавця у виконавчому провадженні №51113974, скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 24.05.2016 р. та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 26.05.2016 р., зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві повернути на рахунок ДП "НЕК "Укренерго" 167,49 грн. надлишково стягнутих коштів, 563214,64 грн. виконавчого збору, 868,70 грн. витрат пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

У запереченнях на скарги Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві просив відмовити у задоволенні скарг, посилаючись на їх необґрунтованість.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.12.2016 р. були об'єднані скарги ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" на дії та бездіяльність в одне провадження.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.12.2016 р. (суддя Ярмак О.М.) скарги ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" були задоволені частково. Зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві повернути на рахунок ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" надлишково списані кошти у розмірі 167,49 грн. В задоволенні решти вимог скарг відмовлено.

Мотивуючи ухвалу в частині відмови у задоволенні скарг, суд першої інстанції виходив з відсутності в діях державного виконавця порушень вимог Закону України "Про виконавче провадження" та встановив, що боржник у добровільному порядку не виконав судове рішення у встановлений строк, хоча у відповідача був час для вчинення відповідних дій.

Водночас суд дійшов висновку про надлишкове списання виконавчою службою та неповернення скаржникові коштів у розмірі 167,49 грн. у зв'язку з чим зобов'язав державного виконавця повернути вказані кошти та задовольнив скарги у відповідній частині.

За апеляційною скаргою ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" Київський апеляційний господарський суд (судді: Сітайло Л.Г., Пашкіна С.А., Баранець О.М.), переглянувши ухвалу господарського суду міста Києва від 15.12.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 31.01.2017 р. залишив її без змін з тих же підстав.

ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 р. та ухвалу господарського суду міста Києва від 15.12.2016 р. в частині відмови у задоволенні скарги на дії та бездіяльність державного виконавця та прийняти нове рішення, яким скаргу відповідача задовольнити повністю, а саме: визнати неправомірними дії державного виконавця у виконавчому провадженні №51113974, скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 24.05.2016 р. та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 26.05.2016 р., зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві повернути на рахунок відповідача 563214,64 грн. виконавчого збору, 868,70 грн. витрат, пов'язаних з організацією і проведенням виконавчих дій, посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема, статей 25, 52 Закону України "Про виконавче провадження", статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник наголошує на тому, що у нього не було достатньо часу для добровільного виконання рішення, оскільки постанову про відкриття виконавчого провадження від 16.05.2016 р. державний виконавець направив 18.05.2016 р. і фактично вказана постанова була отримана керівником підприємства в останній день для добровільного виконання судового рішення, тобто 23.05.2016 р.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, рішенням господарського суду міста Києва від 19.04.2016 р. (повний текст складено 25.04.2016 р.) було стягнуто з відповідача на користь позивача 5154423,47 грн. інфляційних втрат, 394489,28 грн. - 3% річних.

На виконання вказаного рішення 12.05.2016 р. господарським судом міста Києва видано наказ зі строком пред'явлення його до виконання до 06.05.2017 р.

Господарські суди також встановили та підтверджено матеріалами справи, що постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві ВП №51113974 від 16.05.2016 р. було відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва від 12.05.2016 р. у цій справі та, зокрема, вказано про необхідність самостійного виконання боржником рішення суду у строк до семи днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

При цьому, як встановили суди, вказана постанова була отримана відповідачем 20.05.2016 р.

Іншою постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві ВП №51113974 від 24.05.2016 р. стягнуто з боржника - ДП "НЕК "Укренерго" 563214,64 грн. виконавчого збору з посиланням на приписи статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" і те, що боржником у наданий строк (до 23.05.2016 р.) не було виконано судове рішення в самостійному порядку.

Окрім цього, відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, в межах вказаного виконавчого провадження, 26.05.2016 р. було винесено постанову про стягнення з боржника витрат пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Як було встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, за наслідками надання державним виконавцем платіжних вимог до обслуговуючих боржника банківських установ, на рахунок Головного територіального управління юстиції у м. Києві надійшли кошти в розмірі 25594786,43, з яких за розпорядженнями державного виконавця 5632146,44 грн. перераховано на рахунок стягувача, 563214,64 грн. - на користь держави як виконавчий збір, 868,70 грн. - на користь держави як витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, 19398556,65 грн. - повернуто на рахунки боржника, як надмірно сплачені (платіжні доручення №628, №629, №630, №631, №632, №633, №808 від 26.05.2016 р. та 27.05.2016 р.).

ДП НЕК "Укренерго" звернулося до господарського суду першої інстанції зі скаргами на дії державного виконавця, з урахуванням додаткових пояснень від 15.11.2016 р., та просило визнати неправомірними дії державного виконавця у виконавчому провадженні №51113974, скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 24.05.2016 р. та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 26.05.2016 р., зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві повернути на рахунок ДП "НЕК "Укренерго" 167,49 грн. надлишково стягнутих коштів, 563214, 64 грн. виконавчого збору, 868,70 грн. витрат пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Ці вимоги боржника ухвалою господарського суду міста Києва від 15.12.2016 р., залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 р., були задоволені частково та зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві повернути на рахунок ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" надлишково списані кошти у розмірі 167,49 грн.

В задоволенні решти вимог скарг відмовлено через відсутність порушень державним виконавцем вимог Закону України "Про виконавче провадження" при виконанні судового рішення у даній справі.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 116 цього ж Кодексу унормовано, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом.

Відповідно до приписів статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент вчинення оскаржуваних дій) державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

За приписами статті 31 Закону "Про виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

В процесі розгляду справи господарськими судами було встановлено, що відповідач отримав постанову про відкриття виконавчого провадження 20.05.2016 р. (тобто до спливу строку на самостійне виконання рішення суду), проте судове рішення у добровільному порядку у встановлений законом строк (упродовж семи днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження), тобто до 23.05.2016 р., відповідач не виконав.

Також господарські суди встановили, що у відповідача був час для самостійного виконання судового рішення у визначений строк.

Крім того, судами не було встановлено наявності підстав у даному випадку для зупинення державним виконавцем виконавчого провадження, відкладення виконавчих дій чи повернення виконавчого документа до суду.

Згідно з приписами частини 1 статті 27 Закону "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Статтею 28 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 5 статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" постанова про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності їх примусового стягнення згідно з вимогами цього Закону.

Отже, враховуючи наведені норми і те, що самостійне виконання боржником рішення мало бути здійснено у строк до семи днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (яка була отримана боржником), чого, як вже зазначалося та встановили господарські суди попередніх інстанції, боржником зроблено не було, та зважаючи на те, що господарські суди не встановили порушення державним виконавцем вимог закону при прийнятті постанов про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, колегія суддів погоджується з висновком судів про необґрунтованість скарги боржника у вказаній частині.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного суду та ухвалі місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди, розглядаючи справу відповідно до вимог статей 43, 84, 101 Господарського процесуального кодексу України, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належно дослідили наявні у матеріалах справи докази та вірно застосували норми матеріального та процесуального права.

Доводи скаржника визнаються непереконливими, позаяк не спростовують викладеного та встановленого судами.

Відтак правові підстави для скасування переглянутих судових актів у справі та задоволення касаційної скарги - відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 р. у справі №910/4752/16 та ухвалу господарського суду м. Києва від 15.12.2016 р. залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І.Алєєва

Л. Рогач